Якщо ви коли-небудь мали задоволення міняти підгузок новонародженому, то ви вже зрозуміли, що дитина ще й як здатна ходити в туалет і по-маленькому, і по-великому одразу ж після того, як новий світ привітав і прийняв її. Але чи доводиться ще не народженим малюкам ходити в туалет, поки вони ще знаходяться всередині мами? Чи не вимушені вони чекати зі схрещеними ногами протягом усіх дев’яти місяців вагітності? Чи все ж таки, як дитина пісяє та какає в утробі матері?
Тоді як дитина ходить у туалет в утробі матері?
Оскільки процеси сечовипускання та дефекації – це окремі процеси, то відповіді на задане питання буде дві. Тим часом, як ходити по-маленькому в навколоплідні води – це нормальний і здоровий процес для плоду, дефекація є надзвичайною подією, яка може обернутися справжнім лихом для малюка.
Як дитина пісяє в утробі матері?
Приблизно наприкінці першого триместру, коли ембріон набуває статусу плоду, він вже здатний виділяти урину. Не дивно, що його сеча значно відрізняється від тієї, якою ходять до туалету діти після народження. Те, чим плід пісяє, дійсно містить певну частку сечовини, але азотисті відходи очищаються, циркулюючи через тіло матері. Оскільки плід в утробі не має ферментів, необхідних для перетворення жовчних пігментів на уробілін, його сеча не має характерного жовтуватого відтінку. Дитина знаходиться в теплі та в безпеці всередині матки в обіймах амніотичного міхура, який містить воду та солі з організму матері.
Після четвертого місяця вагітності маленький хлопчик чи дівчинка починає робити свій внесок у внутрішньоутробне середовище, пісяючи в амніотичну рідину. Щоб уникнути такого небезпечного стану як багатоводдя, малюк отримує перші уроки ресайклінгу, ковтаючи води з уриною. Незважаючи на те, що звучить це вкрай непривабливо, не забувайте, що сеча нешкідлива для дитини і, навіть, навпаки, допомагає їй розвивати травний тракт та систему сечовивідних шляхів, ще в утробі.
Як дитина какає в утробі матері?
Дефекація плоду в утробі не є стандартною ситуацією. У крихітних кишечниках, що розвиваються, малюки накопичують свої відходи в конгломерат зеленого калу, відомого під назвою меконію. Зовсім не схожа на версію калу дітей старшого віку, меконій повністю стерильний та не має запаху. Так як, на відміну від дорослих, дітки в утробі не їдять бутербродів та супчиків, формування меконію відбувається зовсім по-іншому. В основному він складається зі слизу, жовчі, епітеліальних клітин кишечника і волосин первинного волосяного покрову, відомого як лануго.
Не дивлячись на те, що плід не повинен виділяти меконію назовні до свого народження, хоч і рідко, але таке трапляється. Приблизно 12% дітей не витримують до народження. У результаті утворюються пофарбовані меконієм жовті або зелені амніотичні води. Такі випадки викликають занепокоєння, тому що меконій потенційно може потрапити в дихальні шляхи малюка та викликати синдром аспірації меконію. Це небезпечний стан, але внаслідок розвитку медицини в цивілізованих країнах рівень смертності дітей у таких випадках неухильно знижується.
То ж, як правило, дитина пісяє, але не какає в утробі, бо накопичує меконій і позбавляється його вже після народження.
